За останні два роки Україну сколихнули цілий ряд гучних затримань: голови Верховного Суду України Всеволода Князєва на хабарі у 2,7 млн доларів США, голови Хмельницької обласної МСЕК Тетяни Крупи з горами готівки вдома, народного депутата України Миколи Тищенка після скандалу з викраденням військовослужбовця, а також було прийняте рішення про заочне затримання колишнього міністра охорони здоров’я Максима Степанова, який переховується закордоном. Всі ці справи досі не доведені до кінця — всі фігуранти цих історій досі не покарані, більше того — майже всі вони залишаються на свободі.
Скільки існує незалежна Україна, стільки в українському суспільстві панує думка про безкарність злочинців та корупціонерів. Про все можна домовитись, будь-яку справу можна закрити. Не так вже й багато можна згадати гучних справ топ-корупціонерів, які були доведені до свого логічного завершення — обвинувального вироку та притягнення до реальної відповідальності. Зате можна згадати безліч справ, які десь загубились, і з часом поступово були забуті. Аби цього не сталось, ми вирішили дізнатись, чи не загубились десь гучні корупційні справи останніх років і чи не притягнені випадково до відповідальності ті, хто приголомшив українців рівнем своєї нахабності у справі розкрадання державних грошей та майна.
Де Тетяна Крупа ховала гроші, зароблені на підроблених довідках про інвалідність
Мабуть, найгучнішою справою останнього часу по праву може називатись справа Тетяни Крупи — сьогодні вже колишньої голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), депутатки Хмельницької обласної ради від партії «Слуга народу» та Заслуженої лікарки України. Мабуть, всі пам’ятають фотокартки її чоловіка, що лежить на ліжку, заповненому пачками доларових купюр.
Тетяну Крупу затримали 7 жовтня 2024 року у підозрі в масштабному продажі фіктивних довідок про інвалідність, які давали можливість чоловікам призовного віку виїжджати за кордон під час повномасштабної війни росії. Жінці суд призначив тримання під вартою та суму застави у розмірі 501 млн грн, однак вже через деякий час знизив її майже учетверо — до 112 млн грн, хоч і цих грошей Крупа не знайшла, тож на сьогодні продовжує знаходитись у СІЗО, за останньою ухвалою суду — строком до 13 липня 2025 року. Адвокати колишньої голови хмельницької МСЕК, тим часом, вимагають від суду зменшити заставу своїй підзахисній аж до 7 млн грн, або взагалі відпустити її під домашній арешт та зняти арешт з її майна.
А вилучено та заарештовано в неї та членів її родини було стільки, що можна не те, що заставу оплатити, а ціле місто весь рік утримувати. Бо «нагрілась» Тетяна Крупа на війні майже на півмільярда гривень. Правоохоронці вилучили в неї величезні обсяги готівки, кошти на рахунках у закордонних банках, а також ювелірні вироби та дорогі аксесуари.
В квартирі самої Тетяни в Хмельницькому слідчі вилучили 3 млн 179 тисяч 100 доларів США та ще 1,275 млн грн готівкою. Крім того, Крупа вдома зберігала годинник Rolex SA-Geneve Suisse Oyster M вартістю 1,28 млн грн, а також сережки Dior Joaillerie, що коштують 700 тисяч грн. На робочому місці Крупи лежало ще 93 тисячі доларів та 2000 євро.
Купу готівки виявлено було і вдома у її сина Олександра Крупи — 296 200 доларів США та 8800 євро. Разом з ними були знайдені і документи щодо проходження медико-соціальної експертної комісії сторонніми особами — мабуть, ще не встигли віддати «замовникам». Ну, і, звісно, частину заробленого Крупою було знайдено і в її чоловіка: 57 000 доларів США, 3 995 фунтів стерлінгів та 3 728 500 грн.
Але, як виявилось, це було ще далеко не все. Впродовж 2022-2023 років Тетяна Крупа та члени її родини періодично вивозили за кордон готівку, отриману нею від бажаючих ухилитись від мобілізації. Її чоловік Володимир (невідомо на яких підставах) виїжджав двічі на територію Євросоюзу разом з купою готівкових грошей: 23 квітня 2022 року, буквально через дв місяці після початку повномасштабної війни він вивіз 207 тисяч доларів, ще через місяць — 29 травня — він вивіз ще 300 тисяч доларів і 19 тисяч євро готівки.
Сама Тетяна Крупа поїхала вивозити одразу 600 тисяч доларів у жовтні 2022 року, які вона поклала на відкритий на своє ім’я рахунок в банку Республіки Польща. До справи була залучена і її невістка Катерина Крупа, якій довірили 200 тисяч доларів, які вона вивезла 3 липня 2023 року. Тож загалом ще 1,35 млн доларів США та 26 тисяч євро колишня голова МСЕК Хмельниччинни завбачливо намагалась приховати закордоном. І це тільки готівкою.
У закордонних банках слідчі виявили ще декілька рахунків, відкритих на ім’я Тетяни Крупи та її родичів. В польському банку на рахунку Володимира Крупи зберігались 1 млн 245 тисяч 293 долари США та 11 372 євро. В австрійському банку Oberbank Катерина Крупа тримала 195 тисяч доларів і ще 540 тисяч доларів в якості валютного депозиту. В банку Республіки Польща в неї також був рахунок з 200 600 доларами США.
Ну і як же без рахунку у швейцарському банку у поважної людини з корупційними надприбутками. У співпраці з підрозділами фінансової розвідки Швейцарської Конфедерації слідчим вдалося ідентифікувати рахунок у банку LGT Bank AG (Schweiz), що належить Тетяні Крупі, на якому зберігалося ще 599 000 доларів США.
Загалом, якщо порахувати усі вилучені готівкові кошти, в тому числі переміщені за кордон та кошти на рахунках в закордонних банках, то виходить, що Тетяна Крупа завдяки схемі створення фейкової інвалідності змогла «заробити» просто якісь шалені гроші — більше 410 млн у гривневому еквіваленті. Можна собі тільки уявити, скільки підроблених довідок про інвалідність вона видала військовим та військовозобов’язаним.
Однак, як стало відомо, не тільки на цьому багатіла заслужена лікарка України. У період 2020–2023 років родина Крупи спільно з низкою осіб, зокрема Бомком А.В., Сластьоновим А.С., Прокопченком І.В., Лопесом В.Ф., реалізувала масштабну схему незаконного збагачення за рахунок державного підприємства «Гарантований покупець». Суть схеми полягала у використанні сонячних електростанцій, які були встановлені не на житлових будівлях, як цього вимагає закон, а на відкритих земельних ділянках, що не дає права на застосування «зеленого тарифу».
Однак, Крупа, аби легалізувати цю діяльність і ввести державу в оману, подавала підроблену технічну документацію, в якій зазначалось, нібито СЕС розміщені у межах приватних домогосподарств на житлових спорудах. Таким чином, електроенергія, що вироблялася з порушенням умов «зеленого тарифу», продавалася державі за завищеним тарифом, призначеним виключно для домогосподарств із даховими СЕС. У підсумку, на думку слідства, родина Крупи та їхні спільники незаконно отримали державні кошти на суму 6 млн 379 тисяч 788 гривень.
До цієї діяльності були залучені компанії та особи, які займалися оформленням фіктивних технічних паспортів: ТОВ «Хмельницьке обласне земельне агентство», ТОВ «Земельно-консалтингове агентство СТС», ФОП Юдаєва, ФОП Німець.
Поки що все виглядає так, що детективи НАБУ та прокурори САП міцно взялись за Тетяну Крупу. Однак, справа досі знаходиться на стадії досудового розслідування і все ще не передана до суду.
Як Всеволод Князєв після отримання хабара в 2,7 млн доларів намагався втекти з України
А от із ще однією гучною справою колишнього голови Верховного Суду України Всеволода Князєва все не так радісно. Затримання Князєва «на гарячому» — під час отримання хабара в космічні 2,7 мільйона доларів — відбулось детективами НАБУ 16 травня 2023 року. Князєв втратив свою посаду голови суду, але досі має статус судді і… перебуває на свободі.
Одразу після затримання, 18 травня 2023 року, Вищий антикорупційний суд України обрав запобажний захід Книзєву у вигляді тримання під вартою з можливістю вийти під заставу у 107 млн грн. Але надалі Апеляційна палата ВАКС зменшила суму цієї застави спочатку до 75 млн грн, потім до 55, 45, 35 млн грн, а згодом, 21 грудня 2023 року — взагалі до 20 млн грн.
І от 30 січня 2024 року ВАКС продовжив дію запобіжного заходу Князєву до 29 березня 2024 року, при цьому зменшивши розмір застави своєму колезі з 20 млн грн до 18,168 млн грн, і от суддя Князєв вийшов на період слідства з СІЗО на свободу.
Навесні 2024 року справа Всеволода Князєва була передана на розгляд до суду, і на першому підготовчому засіданні колишній голова Верховного суду заявив, що не визнає своєї провини і що всі звинувачення проти нього «абсолютно абстрактні».
16 квітня 2024 року з Князєва взагалі зняли електронний браслет, спираючись на його заяву про те, що в нього за його місцем проживання по шість годин немає світла та зв’язку, а також, що браслет якимось чином погано впливає на його здоров’я. Неймовірно, але факт.
Не дивно, що 11 липня 2024 року Князєв, користуючись нагодою, вирішив взагалі втекти з країни, хоч і безуспішно: його зупинили біля кордону з Румунією. І знаєте, що? За це він не поніс жодної відповідальності. Заставу з нього ніхто на користь держави не стягнув, а за порушення умов застави жодного покарання Князєв не отримав. Не послідувало за цим і арешту — він далі собі живе спокійно, ніби нічого не було.
Однак, що стосується самих матеріалів справи, то, згідно даних BlackBox OSINT, посібник Всеволода Князєва у даній справі, адвокат Олег Горецький, який, як відомо, пішов на угоду зі слідством, визнав свою провину та уникнув тюрми, відбувшись лише перерахуванням на потреби ЗСУ 53,7 млн грн, розкрив усі подробиці щодо корупційних злочинів Князєва та його спільників, в тому числі судей з Великої Палати Верховного Суду, що були задіяні на всіх етапах цієї історії.
Зокрема, він надав слідству детальні свідчення щодо залучення до злочину низки осіб, зокрема — фактичного бенефіціара ПрАТ «Полтавський ГЗК» та Ferrexpo AG Костянтина Жеваго. За словами Горецького, саме Жеваго був ініціатором передачі $2,7 млн за потрібне йому судове рішення на користь його компаній. У реалізації схеми, за свідченнями Горецького, брали участь начальник служби безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК», адвокат юридичної фірми «Ілляшев та партнери» (через якого велась координація із Жеваго), посередник — дуже близька та довірена людина, наближена до Князєва, а також сам голова Верховного Суду України.
За словами адвоката, існував узгоджений ланцюг передачі грошей, включаючи використання сейфу в «УкрСиббанку», заздалегідь орендованого на ім’я посередника, який особисто отримував вказівки від Князєва щодо розподілу грошей між суддями Верховного суду. Крім того, Горецький надав слідству список суддів Великої Палати Верховного Суду, які мали винести рішення у справі на користь Жеваго. Їм, за словами адвоката, передбачалась передача частини хабара: Князєв особисто погодив розмір «винагороди» для кожного з них. Таким чином, мова йде не лише про ізольовану корупційну дію, а про масштабну схему тиску та підкупу, що охопила кількох суддів найвищої судової інстанції України.
По ідеї, ці покази мають стати вирішальними у доведенні не лише вини самого Князєва, а й інших високопосадовців, зокрема — осіб, наближених до Жеваго, та представників суддівського корпусу. Однак, не дивлячись на те, що слідство тепер має обгрунтовані підозри не тільки по голові Верховного суду, але й по низці інших осіб, в тому числі інших суддів, досі нікого не арештовано, не було пред’явлено підозр, не відкрито нових кримінальних проваджень.
А сам Князєв через два роки після гучного затримання на супервеликому хабарі, що викликало спреведливе обурення в суспільстві, по факту знаходиться на свободі, не покараний за спробу втечі, а тому може знову спробувати покинути країну. Складається враження, що все для того й робиться. Бо рішення про зняття електронного браслету з топ-обвинуваченого у корупції по причині, що йому з ним некомфортно — виглядає ніяк інакше, як сприяння йому в уникненні відповідальності.
Як суд пішов назустріч нардепу Миколі Тищенко, підозрюваному у незаконному збагаченні та викраденні військовослужбовця
Досі не покараний і ще один топ-посадовець — скандально відомий народний депутат від партії «Слуга народу», київський ресторатор Микола Тищенко, якого звинувачують у викраденні та позбавленні свободи колишнього військовослужбовця, якого, за інформацією Державного бюро розслідувань, силоміць вивезли до офісного приміщення в Дніпрі.
Ця історія набула розголосу через залучення осіб і швидко переросла в резонансну кримінальну справу з підозрою за частиною 2 статті 146 Кримінального кодексу — незаконне позбавлення волі, вчинене групою осіб.
25 червня 2024 року Печерський районний суд Києва обрав для нардепа цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслета. Однак, майже через рік, 12 травня 2025 року Шевченківський районний суд Дніпра замінив Тищенку запобіжний захід на комфортний нічний домашній арешт — з 21 вечора до 6 ранку. Як у випадку зі справою Князєва, суд як наче діє за правилом — чим впливовіше людина потрапила до лав правосуддя, тим комфортніше запобіжний захід їй обирається.
Не дивлячись на багаточисельні клопотання Тищенка та його колишньої дружини зняти арешт з вилученого при обшуках їхнього майна, суд поки що відмовляє. Тож вилучені в квартирі колишньої дружини народного депутата Алли Борановської 202 088 євро та 269 200 доларів, а також вилучені у самого Миколи Тищенка 491 550 доларів, 390 100 євро, а також наручний годинник марки Audemars Piguet залишаються на сьогодні під арештом.
Примітно, що ці ж заарештовані гроші проходять речовим доказом і по іншому кримінальному провадженню, відкритому щодо Тищенка у квітні 2024 року за підозрою у незаконному збагаченні, отриманні неправомірної вигоди та недостовірному декларуванні, яке, до слова, вже більше року знаходиться на стадії досудового розслідування і чомусь все ніяк не передано до суду.
Справа ж по незаконному позбаленню волі людини наразі вже у суді: обвинувальний акт прийнято до розгляду, і останнє судове засідання відбулось 26 червня 2025 року.
На чому колишній гендиректор поліграфкомбінату «Україна» Максим Степанов грабував бюджетні гроші
Але найбільше обурення викликає історія Максима Степанова — колишнього генерального директора державного підприємства «Поліграфкомбінат «Україна», що займається друком паспортів українців, який зумів після зухвалого грабунку держави на сотні мільйони гривень тихенько просидіти декілька років в тіні, а потім ще й стати міністром охорони здоров’я України у 2020-2021 роках.
Лише у липні 2023 року Національне антикорупційне бюро України повідомило про підозру Максиму Степанову в тому, що у 2013–2016 роках він організував схему, за якою підприємство закуповувало сировину для виготовлення біометричних паспортів не напряму у виробника, а через естонську прокладку — підконтрольну йому компанію, через що державному бюджету було завдано збитків на понад 450 млн гривень.
Невідомо з яких причин лише через 2 місяці після того — у вересні 2023 року — Вищий антикорупційний суд виніс рішення про арешт Степанова, однак вже було пізно — на той момент він, вже знаючи про справу та підозру, покинув Україну, як і інший герой наших розслідувань — депутат від «Європейської солідарності» Андрій Риба.
Тим часом стали відомі подробиці того, яким чином Степанов грабував країну. З 15 серпня 2013 року він фактично контролював компанію-посередника — естонську фірму «OU Feature», через яку спільно з іншими особами, в тому числі із Іриною Свиридовською, своєю поплічницею, організував схему перепродажу поліграфічному комбінату «Україна» матеріалів для виготовлення паспортів за завищеними в 4-6 разів від ринкових цінами. Таким чином поліграфкомбінат переплатив 20 437 424 євро, що становить 450 012 522 гривень — саме таку суму склала різниця між реальною вартістю товарів і ціною, сплаченою держпідприємством.
Але це ще далеко не все. Зрозумівши, що можна заробити не тільки на завищених цінах, але й на авторських правах, Максим Степанов паралельно організував іншу схему. Дизайни захисних елементів для українських біометричних паспортів розробила французська компанія «Surys». Однак, якби поліграфкомбінат замовив та купив цей дизайн напряму в неї, йому б довелось їй сплачувати роялті за використання авторських прав. Але ж можна сплачувати їх самому собі.
Тож Степанов змусив французів передати авторські права на дизайн захисних елементів все тій самій підконтрольній йому естонській фірмі «OU Feature», у відповідь пообіцявши замовляти у «Surys» їхню продукцію — захисний ламінат. Таким чином колишній гендиректор поліграфкомбінату «нагрівся» ще на 7,3 млн євро у вигляді роялті за використання авторських прав на дизайни захисних елементів паспортів. Частину цих грошей, а саме 124 790 доларів, за даними слідства, він переказав на рахунок своєї доньки.
За це у жовтні 2023 року НАБУ оголосило другу підозру Максиму Степанову. В ній окрім іншого йдеться, що у лютому 2016 року Степанов вірогідно легалізував частину неправомірної вигоди шляхом укладання угоди з американською фірмою «БіПіБі Холддінгс» про відчуження частки у 25% у статутному капіталі ТОВ «УКРМІНЕРАЛ» номінальною вартістю 500 тисяч грн за в дестяки разів завищеною ціною у розмірі 750 тисяч доларів.
Нещодавно, 23 травня 2025 року, підозру в рамках цієї справи також отримала Свиридовська Ірина Іванівна — довірена особа екс-директора ДП «Поліграфкомбінат «Україна» Максима Степанова. Свиридовська, за версією слідства, виконувала роль номінального власника частини активів, здійснювала усі фінансові операції з метою маскування їх походження та брала участь у фіктивних правочинах, які дозволили оформити ці кошти як «законні» доходи — зокрема, під виглядом компенсацій за авторські права на захисні елементи паспортів.
Саме на Свиридовську оформлена фірма «Pareton Consulting Limited», зареєстрована на Маршалових островах, якій у період з березня 2014 року по жовтень 2016 року було естонська «OU Feature» перерахувала 14 476 845,16 євро за агентським договором. Іншими словами, просто вивели гроші в офшори. За інформацією BlackBox OSINT, Свиридовська в період дії схеми раз на рік відвідувала Естонію разом з іншими фігурантами справи.
При цьому суд застосував до неї запобіжний захід у вигляді застави у розмірі лише 5 млн грн та особистого зобовʼязання. Із загальним розміром награбованого нею та Степановим у 27 мільйонів євро така сума виглядає просто смішно.
Сам же Степанов попри масштабні звинувачення за два роки після відкриття щодо нього справ залишається недоторканим. 21 серпня 2023 року його було оголошено в міжнародний розшук, але за цей час його так і не було знайдено і затримано. Виглядає так, що людина, що «нагріла» державу на сотні мільйонів гривень, спокійно живе десь за кордоном, користується награбованим, а слідство тим часом мовчить.
Не дивлячись на те, що всі вищеперелічені справи не були закриті, закономірного результату, коли всі фігуранти отримають законне покарання та опиняться в тюрмі, по ним поки що немає. Більше того, виглядає так, що по деяким з них суди лише покращують їхнє життя, пом’якшуючи їм запобіжні заходи. Сподіваємось, що нагадування про ці історії прискорить процес справедливого правосуддя над топ-корупціонерами, що зухвало грабували свою країну на шалені суми грошей.